Коли я їм...

Тобто з цього не випливає, що він сильно заївся, просто без них користі для спілкування не представляє. Продовжуючи аналогію між гомо сапиенсом і комплектом відносно вдало підібраних в одному корпусі компонентів можна сказати, що зовнішня інформація надходить через «вухо»-мікрофон, при відсутності ж такого доводиться перераховувати йому «ребра», тобто вправлятися з клавіатурою. У контексті всього цього ніяк не можна не згадати мишку, робота якої кшталт тычкам під дих, а то й – у разі вимкнення комп'ютера – нагадує вікову мрію хуліганів «обидва ока лейтенанту одним ударом погасити».

Це щодо того, як примітивно втовкмачити залозу, чого від нього потрібно. Далі завданням ставати те, як дізнатися, що він таки зробив. Знову ж таки за аналогією зрозуміло, що монітор – це дзеркало вінчестера. І природно, що трапляються такі, в які хочеться плюнути і протерти, але, в основному, вони в магазинах, де не продають б/у, не зустрічаються. В монітори часто монтують як би «рот», тобто вбудовані динаміки, але виносні колонки на їх фоні виглядають як танк проти швейної машинки. Також комп'ютер озброєний «очима», які підміняє собі камерами, у тому числі і веб-камерами. Щоб, як казав один сірий герой старої казки: «Щоб краще бачити тебе, юзер». Ще в просунутий монітор можна тикати, даючи зрозуміти, яка інформація потрібна, і навіть, подейкують, водити перед ним поглядом, примовляючи: «Читай, гаденя, по очах, чого я хочу, а не то як візьму мишку!..»

Крім, так би мовити, людиноподібних пристроїв, існують ще дисководи і флешки, які, на відміну від категоричного неприйняття їх нашими тілами, таки лізуть в комп'ютерні ворота, звані портами. Також у цьому контексті не можна не згадати міді-клавіатури, модеми, навушники, принтери, плотери (графобудівники), сканери, маніпулятори, диджитайзеры (до графічних планшетів), джойстики та трекболи – грубо кажучи, дуже наворочені миші. Ще потрібно сказати, що все перераховане вище вважається периферійними пристроями і, перекрестясь, додати, що в центрі компактного технічного світобудови знаходиться процесор, відбуваються дії у якому не мають нічого спільного з біохімією нашого мозку, а тому поки ще від нас залежать. Амінь!

Отже, що потрібно знати кінцевому споживачеві при роботі з цими пристроями? Перше, не треба знати, що у них там всередині. Друге, не потрібно цим цікавитися – швидше, ніж зі швидкістю світла інформація в комп'ютер не увійде і не вийде. Скажемо більше, в основному, ця швидкість залежить від ваших індивідуальних здібностей тиснути на кнопочки і зчитувати результат. І третє – модифікацій цих пристроїв нині існує безліч, але вам потрібна лише одна з них. Саме над її вибором і варто встигнути поламати голову, поки очі остаточно не розбіглися. Такі ось вони часи високих технологій!